З досвіду роботи

                         

                                           

Щоб зробити дитину

розумною і розсудливою,

зробіть її міцною і здоровою.

Хай вона бігає, стрибає,

пустує, хай грає і діє, пере-

буває у безперервному русі.

Ж.-Ж. Руссо

Фізична культура – одна з важливих складових частин загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей із метою гармонійного формування особистості та розвитку активної життєдіяльності.

«Фізична культура» - це чи не найважливіша навчальна дисципліна, яка є самостійною сферою діяльності у соціокультурному просторі країни й викладається в загальноосвітніх навчальних закладах як окремий предмет, сприяє розв’язанню проблеми пошуку нових шляхів удосконалення фізичного виховання підростаючого покоління в умовах демократизації освіти, надання їй національної спрямованості. Відповідно до програми, основною формою організації навчально – виховного процесу з фізичної культури в школі є урок. Завдання вчителя – забезпечити виконання головних вимог до сучасного уроку, а саме:

- забезпечення диференційованого підходу учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі;

- забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення міжпредметних зв’язків;

- забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої та інструктивної спрямованості;

- формування умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами.

Зміст шкільної програми з фізичної культури передбачає, що діти мають систематично займатися на уроках фізичної культури, вдома, у гуртках та спортивних секціях, оволодівати життєво важливими навичками, а саме: ходьбою, бігом, метанням, іншими.

Упровадження в освітній процес нових форм і методів навчання, заміна традиційних освітніх програм альтернативними, збільшення інформаційної насиченості у суспільстві призводять до неадекватного збільшення навантаження на дітей, перевтоми та розвитку патологічних станів.

Брак рухів у житті школярів, недостатній розвиток рухових функцій негативно позначаються на фізичному стані. Низька рухова активність погіршує функціональні можливості систем організму дитини, внаслідок чого виникає неадекватна реакція на навантаження, сповільнюється фізичний розвиток загалом.

Багато лікарів вважають фізичні вправи найкращим природним засобом боротьби з депресією, зняття збудження та пом’якшення м’язів. Вони допомагають зміцнювати здоров’я, продовжувати життя.

Працюючи вчителем фізичного виховання понад 14 років, я спостерігаю різке погіршення стану здоров’я дітей та підлітків: 80% першокласників мають порушення здоров’я, значна кількість випускників обмежена у виборі професії через медичні показники. У більшості школярів є функціональні відхилення у різних системах організму, які за несприятливих умов можуть трансформуватися у те чи інше захворювання. Зросла кількість дітей з психічними розладами, відхиленнями у психофізичному, соціальному та духовному розвитку.

Аналіз результатів медичного огляду у школі свідчить про те, що на сьогодні більше ніж у 30% учнів виявлено різні патології, кількість абсолютно здорових підлітків не перевищує 10 %. До того ж спостерігається тенденція до її зменшення, що в останнє десятиліття набула стійкого характеру. Значною мірою це зумовлено інтенсивним зростанням функціональних порушень і хронічних хвороб у підлітковому віці. Оскільки, за даними досліджень, 50-70 % стану здоров’я людини залежить від способу життя, постає потреба у навчанні кожного учня таких засобів і форм життєдіяльності, які забезпечать здоров’я сьогодні і в майбутньому, творчу та фізичну активність і довголіття. Розпочинати таке навчання потрібно із раннього дитячого віку: у сім’ї, дошкільному закладі, а зі вступом дітей до школи стає можливим цілеспрямований педагогічний вплив. Для педагогічного впливу чинник рухової активності є головним. Фізичні вправи – це основний доступний для вчителів фізкультури засіб формування здорового способу життя. Виховання інтересу до фізичної культури передбачається на заняттях, які передбачені в режимі дня, в ході позакласної та позашкільної роботи. Більшість занять у режимі дня намагаюсь проводити в ігровій формі. Використання такого підходу запобігає перевантаженню учнів, забезпечує активний відпочинок й сприяє їх нормальному фізичному розвитку та руховій підготовленості.

Головним компонентом у структурі моєї навчальної діяльності з фізичного виховання є мотивація. Її можна визначити як складну багаторівневу систему збудників, що включає потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установки, емоції, цінності, тощо. У загальному розумінні мотив – це те, що стимулює людину до певної дії.

Одним із основних компонентів мотивації є інтерес. Необхідною умовою формування інтересу до занять фізичною культурою є надання учням можливості показати свої здібності. Чим активнішими є методи навчання, тим легше зацікавити школярів.

Спілкування з колегами все більше переконує мене в тому, що зараз, як ніколи раніше, необхідно працювати так, щоб дитина знаходила задоволення від навчання, зростала як особистість з дня в день.

Ретельно продумувати кожен урок, детально аналізувати його, виходячи з поставленої мети та результатів, одержаних учнями - ось завдання, які щодня ставлю перед собою. Тому праця з дітьми приносить задоволення, з’являються нові ідеї, нові підходи, нові форми роботи, надбання досвіду, який з часом вимальовується у власний творчий стиль, переростає в чітку педагогічну систему роботи.

Я завжди пам’ятаю, що головне завдання педагогіки – «не загубити» жодної дитини, дати можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вивчаю, чим живиться дитяча думка, щиро цікавлюся кожним учнем як особистістю. Робота з фізичного виховання є багатогранною і потребує вихованню в дитини самостійності, ініціативи, організованості, активності та кмітливості.

Упевнений, що до кожної дитини у класі потрібно виявляти щирість, чуйність, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших. Тому намагаюся організувати роботу так, щоб допомогти кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і товаришів, адже це – надійний стимул для майбутнього навчання, занять фізкультурою із захопленням, відчуттям власної гідності. Для того, щоб достеменно знати, що потрібно дітям, що їх турбує, стан здоров’я, що вони чекають від занять фізкультурою, які мають спортивні захоплення, я проводжу на початку навчального року анкетування учнів наприклад: Яким видом спорту ви хотіли б займатися? Які фізичні якості хотіли розвивати? аналізую відповіді, шукаю шляхи вирішення тих проблем, які виникають, намагаюся попередити їх.

Вважаю, що в сучасних умовах у навчальний процес необхідно впроваджувати сучасні ефективні методи організації навчання учнів, підвищувати емоційність викладання шляхом використання музичного супроводу, ігрових та змагальних елементів, мультимедійних засобів навчання. Цікавою для учнів є робота, що вимагає постійного напруження. Легкі завдання не викликають інтересу. Подолання труднощів навчально - тренувальної діяльності – важлива умова виникнення інтересу до неї. Проте складність навчального матеріалу сприяє підвищенню інтересу лише тоді, коли є умови для її подолання. Інакше інтерес швидко зникає.

Із метою розвитку фізичних якостей школярів уроки фізичної культури часто проводжу у формі колового тренування. Використовую на уроках розроблені комплекси підготовчих та загально розвиваючих вправ. Слідкую за впровадженням інноваційних методик в Україні, за кордоном. Щоб підвищити свій професійний рівень, постійно опрацьовую фахову підписку, стежу за новинами спортивної , фізкультурно-оздоровчої літератури. Вивчаю і впроваджую у свою роботу перспективний педагогічний досвід учителів – новаторів, зокрема, Шевченка Ігоря Олександровича, учителя – фізичного виховання Новоукраїнської ЗШ №4 з питань «Формування в учнів навичок здорового способу життя засобами фізичного виховання», Івлєва Костянтина Михайловича тренера ДЮСШ з футболу з питання «Методика викладання футболу». У ході реалізації оздоровчих, навчальних та виховних завдань, намагаюся максимально використовувати кожну хвилину робочого часу на всіх уроках фізичної культури.

Упевнений, що вчитель фізичної культури – це, насамперед, учитель здоров’я. Навчити учнів самостійно займатися фізичними вправами – одне з головних моїх завдань. Виконання вправ – важлива форма самостійної роботи учнів, характерною особливістю якої є відсутність безпосередньої допомоги, контролю. У цьому плані не можна недооцінювати роль домашніх завдань. Досвід підтверджує, що головне призначення домашніх завдань – зміцнення здоров’я вихованців, підвищення рівня їхнього фізичного розвитку і набуття ними багатого рухового досвіду, в тому числі, і спортивного. Творчо розробив і систематично застосовую у своїй роботі диференційовані домашні завдання, у зміст яких включаю:

- закріплення вивчених на уроках теоретичних відомостей (про рух, техніку виконання вправи);

- практичні завдання (вправи з бігу, ходьби, метання, стрибків, лазіння, рівноваги і розвитку фізичних якостей);

- змішані завдання (повторення стройових, загально розвиваючих, підготовчих та імітаційних вправ);

- випереджуючі домашні завдання (про новини досягнення у світі спорту, цікаві і повчальні факти).

Індивідуальний підхід – обов’язкова умова кожного заняття. Враховую фізичні можливості учнів, поєдную виконання загально розвиваючих вправ в із стрибками на скакалці, обручами, м’ячами, біля гімнастичної стінки та лави, вправ у парах.

Відповідно до вимог нової програми з фізичного виховання до основних завдань, які слід неухильно виконувати, відношу розвиток фізичних якостей учнів, а саме: сили, витривалості, гнучкості, спритності, швидкості. Це можливо коли систематично:

- розвивати і підвищувати працездатність учнів;

- формувати правильну поставу;

- розвивати почуття ритму;

- підтримувати і підвищувати інтерес до занять фізкультурою.

У 7-11 класах певні труднощі викликає необхідність врахування специфіки фізичного розвитку дівчат. Спеціально для них у структуру уроків включаю вправи, що сприяють зміцненню м’язів живота, формують витонченість, граціозність, пластичність рухів.

В учнів молодшого шкільного віку інтенсивно розвиваються інтереси, потреби, звички, формуються моральні та вольові якості. У цей період організовую фізичне виховання так, щоб прищепити кожному прагнення до занять фізкультурою, спортом, потребу у систематичному фізичному і духовному удосконаленні. Зміцнюю у школярів прагнення до занять фізкультурою за допомогою стимулювання їхнього пізнавального інтересу на кожному уроці, і досягнення таким чином оптимального співвідношення між руховою і пізнавальною активністю. Крім того, систематично цілеспрямовано формую у школярів упевненість в тому, що кожен з них стане більш спритним, сильним, витривалим, загартованим і здоровим завдяки систематичному виконанню фізичних вправ.

Систематичне, раціональне, цілеспрямоване застосування різноманітних комплексів фізичних вправ позитивно впливає на послаблений організм учня. Вони спричиняють зміну його реактивності у потрібному напрямі, збагачують умовно – рефлекторну діяльність дитини новими властивостями, поліпшують «урівноваження» у навколишньому середовищі, сприяють кращій функціональній адаптації в умовах цього середовища, яке безперервно змінюється. Подолання труднощів під час виконання фізичних вправ, дії в колективних іграх, гімнастичні перешикування, свідоме ставлення до занять фізичною культурою, самопідготовка, самообслуговування при підготовці місця для занять – все це є основною умовою для виховання в учнів таких важливих рис характеру, як дисциплінованість, наполегливість, сміливість, колективізм, почуття дружби і товариськості, поваги і любові до фізичної праці, розуміння її значення для життя і здоров’я людини.

Опановуючи під керівництвом учителя різні рухові дії, виконуючи складні фізичні вправи, діти відчувають, як зростають їхня сила, швидкість та витривалість. Але двох уроків фізичної культури (в початковій школі трьох) замало для виконання всіх зазначених завдань. Тому пріоритетною формою створення позивної мотивації до занять фізичними вправами, збереження та зміцнення здоров’я школярів є система фізкультурно-оздоровчої роботи і спортивно-масових заходів у школі. Всі фізкультхвилинки, рухливі перерви, спортивні свята, змагання з футболу, волейболу, баскетболу, настільного тенісу, шашок, шахів, легкої атлетики,естафети, дні здоров’я, походи тощо проводяться згідно з Положенням про шкільну спартакіаду і календарем спортивно-масових і фізкультурно-оздоровчих заходів. Кожен учень протягом навчального року має можливість взяти участь у різних змаганнях близько 7-8 разів.

Для забезпечення належної щоденної рухової активності кожному підлітку, крім уроків фізичної культури, потрібен комплекс позакласних занять.

Основними формами позакласних фізкультурно-оздоровчих занять є робота спортивних секцій, тижні здоров’я, ігри, конкурси, змагання тощо. Запорукою успішної роботи в цьому напрямку є системність. Формуванню позитивної мотивації і інтересу до занять фізичною культурою сприяють спортивні секції. Спортивна діяльність може і повинна використовуватись як ефективний спосіб організації виховної роботи. Найбажанішими для дітей є заняття, що характеризуються колективною організацією і цілеспрямованістю, емоційною насиченістю, творчою активністю, ігровим змістом.

Якщо підліток не займається жодним видом спорту, він може самостійно виконувати фізичні вправи вдома. Перед початком самостійних занять я даю учням рекомендації щодо дозування навантаження, правил безпеки тощо.

Значну частину часу учні проводять вдома, і щоб не виникало «виховних ножниць» між вимогами школи і сім’ї, потрібний тісний контакт із батьками, гігієнічне виховання батьків. З огляду на це, вважаю за необхідне давати корисні рекомендації батькам щодо того, як зробити виховання здорової дитини більш радісним за допомогою ігор, вправ, рухів, як проводити сумісні заняття з дітьми. Під час цих занять самі батьки розвиваються фізично, стають більш сильнішими, витривалішими, спритнішими. Таке використання вільного часу корисне і для дорослих, і для дітей. Дитина захоплюється батьком: який він сильний, спритний! Наслідує матір у граціозності і музикальності рухів (наприклад, під час виконання вправ під музичний супровід). Значний виховний вплив на батьків і учнів має проведення традиційного загальношкільного свята «Тато, мама, я – спортивна сім’я».

На мій погляд, мені вдається:

- реалізовувати особистісно орієнтований підхід у навчанні фізичної культури, за якого кожен учень відчуває до себе увагу, має можливість для самореалізації, творчості;

- забезпечувати охоплення школярів регулярними фізкультурними заняттями під час і після уроків;

- виховувати в учнів позитивну мотивацію, інтерес до занять фізичними вправами, спортом;

- формувати у дітей і підлітків усвідомлену потребу у виконанні фізичних вправ, збереженні та зміцненні здоров’я, практичному застосуванні вмінь і навичок, отриманих на уроках;

- створювати атмосферу пошани до позашкільної діяльності школярів, робити фізичну культуру значущою для учнів різного віку;

- створювати передумови для вирішення багатьох завдань, що стоять перед педагогічним колективом у плані реалізації комплексної цільової програми розвитку фізичної культури і спорту «Фізичне виховання – здоров’я нації».